Відновлення мирних переговорів. Очікування та перспективи
Ситуація довкола війни Росії проти України змінюється. І ці зміни надають підстави сподіватися, що мирні переговори будуть відновлюватися. Підставою для цього можуть бути нещодавні візити представників президента США Д. Трампа до Москви і Києва. Росія змушена на переговори погоджуватися, оскільки не досягла бажаних для себе успіхів на фронті, а її економіка потерпає від кризи. Її можуть остаточно знищити нові санкції США та удари України по російських НПЗ. Ситуація для росіян додатково ускладниться з отриманням Україною балістичних ракет. Втім, Росія все одно буде зволікати з переговорами аби виграти час для досягнення своїх цілей у війні. Хоча б для того, аби захопити всю територію Донбасу. При цьому вона посилюватиме наступальні дії на фронті та ракетно-дронові удари по всій Україні. Тим не менш, Росії таки доведеться піти на поступки, принаймні, щодо можливої угоди з Україною на енергетичне перемир’я на час наступної зими. На відміну від минулих років, вона не зможе бити безкарно по Україні.
Головна мета війни Путіна — знищення України, яку він вважає основною перешкодою у справі з реалізації своїх геополітичних планів щодо відродження Російської імперії. Разом з тим, неспроможність Росії домогтися бажаного у військовий спосіб та відчутне погіршення російської економіки змушує його вдаватися до інших методів. Зокрема, він намагається домогтися бажаного в рамках переговорів з Україно за посередництвом президента США Д. Трампа. На початку цього вересня після досить тривалої перерви розпочалась підготовка до чергового раунду переговорного процесу, який може відбутися наприкінці місяця. Цього разу переговори, на відміну від попередніх, можуть мати певні позитивні наслідки. Що, до речі, передбачає керівництво України. Тому така тема заслуговує на увагу. Для її більшого усвідомлення треба згадати хід діалогу, розпочатого в лютому 2025 року, коли Д. Трамп повернувся на посаду президента США.
Передісторія переговорного процесу
Так, Путін як тоді, так і тепер робить ставку на президента США, оскільки вважає його своїм прихильником і сподівається, що той змусить Україну капітулювати. Саме тому в лютому 2025 року російський диктатор погодився на переговори за посередництва Д. Трампа. При цьому Росія висунула жорсткі вимоги до України: передати росіянам Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області, визнати російський статус всіх окупованих ними територій, відмовитися від НАТО і скоротити наші Збройні Сили.
На початковому етапі Д. Трамп дійсно підтримував Росію, намагався примусити Україну до поступок на користь нападника. Таким чином він сподівався, що швидко припинить російсько-українську війну і розпочне реалізацію спільних з російським бізнесом економічних проєктів. Разом з тим, Європі і Україні, а також їх прихильникам і супротивникам Росії в США вдалося переконати Д. Трампа у хибності його сподівань і дій. До того ж він сам переконався, що це саме Росія не бажає припиняти війну, а її умови миру є неправомірні і не можуть бути прийняті ані Україною, ані Європою. Тому Д. Трамп взявся тиснути на Росію, хоча все ще сподівався, що отримає для себе і США певні вигоди від співпраці з нею в економічній сфері. Водночас з середини 2025 року економічна ситуація в Росії почала відчуто погіршуватись, що стало наслідком накопичувального ефекту західних санкцій та заходів США з падіння світових цін на нафту. Водночас на фронті в Україні знизились темпи наступу російських військ.
Через це Путін був змушений погодитися на певні поступки. Він тимчасово відмовився від того, щоб Росії передавалися Запорізька і Херсонська області, та зберіг такі вимоги лише стосовно Донбасу як умови для призупинення бойових дій на фронті та ухвалення мирної угоди. Всі інші його домагання залишалися незмінними. Не виключено, що такої домовленості було досягнуто під час зустрічі Д. Трампа та Путіна на Алясці у серпні 2025 року, внаслідок чого і з’явився, як його назвали, «дух Анкориджа».
Контроль над всією територією Донбасу принципово важливий для російського диктатора. Він матиме можливість оголосити про досягнення цілей «СВО» і назвати це «перемогою». Все інше свідчитиме про поразку Росії та про особистий програш Путіна, чого він прагне уникнути.
Втім, Україна, як і будь-яка інша держава, не може добровільно погодитися на територіальні поступки. Тим паче, що задоволення вимог Росії щодо Донбасу жодним чином не гарантує відновлення миру та того, що вона не матиме згодом інших претензій, в тому числі щодо Запорізької та Херсонської областей. Тому переговори знову загальмувались. Д. Трамп без надмірної жорсткості відновив тиск на Україну тепер вже з питання передачі Росії тієї території Донецької області, яка була під українським контролем.
Розвиток діалогу в першій половині 2026 року та його припинення
На початку 2026 року переговорний процес зазнав чергових змін. Падіння світових цін на нафту в січні нижче за собівартість її видобутку поставило Росію у вкрай складне положення, оскільки вона залишається критично залежною від експорту енергоносіїв. Згідно з низкою повідомлень, тоді Путін був готовий зупинити бойові дії по лінії фронту та до реальних переговорів.
Однак, розпочата США і Ізраїлем військова операція проти Ірану в лютому, як мовиться, врятувала Росію. Бойові дії на Близькому Сході та перекриття Іраном Ормузької протоки призвели до суттєвого зростання світових нафтових цін та, відповідно, до того, що Росія почала отримувати доходи. Збільшилися ціни й на іншу сировину, яку вона експортувала. Причому, по при все це війна затягувалася, що сприяло збереженню для Росії вигідної ситуації. Тому вона поспішила підвищити ставки. В травні Росія оголосила, що припиняє мирні переговори з Україною доти, допоки не отримає у своє підпорядкування всієї території Донбасу. При цьому робився наголос на тому, що збройні сили Росії спроможні захопити Донбас і візьмуться це виконувати найближчим часом.
З метою реалізувати такі наміри Росія у рамках літньої кампанії активізувала бойові дії на всьому фронті. Згідно зі згаданими планами, основні зусилля ЗС РФ були зосереджені на взятті під контроль Слов’янсько-Краматорської агломерації на заході Донецької області. Водночас російська армія посилила наступальні дії на півдні України в Запорізькій області та на північному сході у Харківській та Сумській областях. Одночасно росіяни намагалася активно долучити і Білорусь до війни проти України.
Але Росія не змогла досягти бажаного. Її збройні сили зав’язли в боях у поясі фортець України на Донбасі та укріплених районах на підступах до Запоріжжя, а втрати вийшли за межі можливого їх поповнення. Ба більше, Україна почала перехоплювати ініціативу щодо успішних контрнаступальних дій на стику Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей, а також у виконанні повітряних операцій з ізоляції Криму та створенні перешкод логістиці російських військ на півдні нашої держави.
На такому фоні економіку Росії охопила системна криза. Вона все більше поглиблюється під дією західних санкцій та ударів Сил оборони України по її нафтопереробних заводах та морських портах. На сьогодні СОУ вже знищили понад 60 % потужностей російських НПЗ та заблокували експорт зерна і нафти із чорноморських портів. А позитивний для Росії ефект війни на Близькому Сході почав слабшати.
Щодо економіки України, то вона не в кращому, а може й гіршому стані. Через російські обстріли виводяться з ладу не тільки окремі підприємства, але й цілі галузі промисловості. Україна також втратила можливість експортувати своє зерно через чорноморські порти. Але її підтримують західні партнери, що дає змогу виживати і продовжувати війну.
Росія таке бачить і використовує останні із наявних у себе можливостей для того, щоб дотиснути Україну і таки змусити її капітулювати. Наразі вікно можливостей для цього створює її тимчасова перевага над Україною у балістичних ракетах та реактивних БПЛА. Росія застосовує їх щодо цивільної інфраструктури м. Києва та Київської області, а також інших українських міст і населених пунктів. У такий спосіб керівництво РФ сподівається викликати хаос в Україні та спричинити паніку серед її населення з тим, щоб воно почало тиснути на владу, вимагаючи згоди на капітуляцію.
Але, такі дії Росії не дають очікуваних нею наслідків і гуртують українців для протистояння агресорові. А вже у недалекому майбутньому вищезгадані можливості противника відчутно знизяться. США, Німеччина і Японія наростять виробництво протиракет для ЗРК Patriot. Це має статися вже за кілька місяців. До того часу потреби України частково закриють партнери. Зараз це є пріоритетом НАТО і ЄС. Крім того, до кінця вересня Україна буде випускати у достатній кількості реактивні дрони-перехоплювачі російських БПЛА нових типів.
Також Україна вже налагодила виробництво власних крилатих ракет, які успішно б’ють по супротивнику, в тому числі в глибині його території. Розроблені, випробувані та беруться на озброєння балістичні ракети з дальністю дії до 300 км. До кінця осені будуть діяти і БР (балістичні ракети) дальністю до 900 км., що можуть досягати російської столиці. Це дасть нам змогу адекватно відповідати на спроби знищення нашої енергетичної системи взимку.
Росія відчуває такі проблеми, про що свідчать публічні виступи представників уряду РФ, які фактично визнають переддень кризи російської економіки. А в офіційному прогнозі російського Сбербанка, який було оприлюднено в серпні, припинення бойових дій взагалі визначається як найкращий варіант для Росії. По суті, за продовження війни виступає лише Путін, який все ще намагається досягти хоча б її мінімальних цілей. Хоча, за деякими оцінками, Путін може задовольнятися тим, що вже захоплене в Україні, і якщо ситуація в Росії впритул наблизиться до катастрофи, то його оточення почне відчутно на нього тиснути.
А те, що Росія не змогла «звільнити» весь Донбас, російська пропаганда виправдовуватиме черговим «жестом доброї волі» чи якимись іншими мотивами. Тим паче, що абсолютній більшості росіян Донбас не потрібний зовсім. Вони лише бажають припинення війни.
Вплив Д. Трампа та перспективи відновлення переговорів
За нинішніх умов катастрофу для Росії можуть створити дії США у вигляді запровадження жорстких санкцій проти неї та її партнерів. І такі санкції остаточно зруйнують російську економіку. Саме цим і користується Д. Трамп, дбаючи про відновлення російсько-українських переговорів за своєї посередницької участі. Причому, йому необхідний хоча б якийсь результат мирного діалогу для того, щоб покращити свій рейтинг та підняти авторитет його Республіканської партії напередодні проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада. Ця тема стає для Д. Трампа особливо актуальною в зв’язку з різким падінням довіри до нього американців з початку його другої президентської каденції в січні 2025 року. Причиною такого дійства стали прорахунки у його внутрішній та зовнішній політиці, які викликали негативну реакцію в американському суспільстві. У зовнішній сфері це, насамперед, стосувалось провалів військової операції США проти Ірану та, так би мовити, посередництва Д. Трампа у припиненні війни Росії проти України. Це загрожує Республіканській партії програшом на виборах, чого Д. Трамп не може допустити, оскільки ризикує втратити контроль над Конгресом. А ось лідери Демократичної партії ще й мають намір переслідувати його юридично за порушення американського законодавства у тому випадку, якщо він якось переможе. Тому він прагне виправити положення вирішенням хоча б вищезгаданих зовнішніх проблем.
Так, США прагнуть того, щоб Іран погодився виконати американські вимоги щодо відмови створювати ядерну зброю. Для цього застосовуються методи заохочень та жорсткого тиску. З одного боку, США пропонують скасувати заборону на експорт його нафти, а з іншого — блокують вихід його танкерів в море та продовжують завдавати повітряних ударів по військовій та економічній інфраструктурі.
Водночас, після деякої перерви, пов’язаної із зосередженням своєї уваги на Ірані, Д. Трамп активізував свої дії і на російському напрямку. При цьому, відповідно до настроїв більшості американців, він змінив своє ставлення до Росії з її фактичної підтримки до проведення політики, подібної до тієї, що застосовується щодо Ірану. Як і раніше, Д. Трамп вимагає від Росії припинити бойові дії по лінії фронту з подальшим переходом до переговорів. Якщо вона дасть на це згоду, він обіцяє сприяти частковому зняттю з неї санкцій та розпочати реалізацію спільних економічних проєктів. Водночас Д. Трамп погрожує застосувати стосовно Росії жорсткі санкції, а також підтримує Україну, коли вона примушує Росії до миру посиленням ударів по її НПЗ та іншим критично важливих економічних об’єктах.
Саме в рамках такого підходу відбулись візит до російської столиці директора ЦРУ Дж. Реткліффа 25 серпня, зустріч міністрів фінансів США С. Бессента та Росії А. Сілуанова 31 серпня на полях саміту G20 в Ешвіллі (США), а також візити представників Д. Трампа — С. Віткоффа і Дж. Кушнера до Москви та Києва 5–6 серпня. Очевидно, що вони довели до Путіна рішучість намірів Д. Трампа досягти своїх цілей.
Перспективи закінчення війни
У будь-якому випадку діяльність Д. Трампа підштовхнула Росію до того, щоб вона погодилася відновити діалог. Бо, по суті, вона опинилася у безвихідній ситуації. 9 вересня прес-секретар президента РФ Д. Пєсков повідомив про готовність Росії до тристоронніх переговорів у форматі Україна-Росія-США. В той же час, за його словами, жодного мирного плану ще немає. Крім того, Росія знову відмовилась припиняти бойові дії, допоки не отримає всю територію Донбасу. Зважаючи на це, слід очікувати, що Росія знову маніпулюватиме переговорами. Тобто, буде затягувати час з метою досягти своїх цілей стосовно України, принаймні, щодо взяття під контроль всього Донбасу. Крім того, керівництво РФ сподівається, що ультраправі сили проросійської та антиукраїнської спрямованості переможуть на виборах президента у Франції в 2027 році та регіональних парламентів у Німеччини в 2026-2027 роках. За очікуваннями росіян, переможці заблокують запровадження нових санкцій проти Росії та надання допомоги Україні. До того ж імітація діалогу дасть Росії змогу уникати нових санкцій і з боку США. Такі дії росіян будуть супроводжуватися військовим тиском на Україну у спосіб посилення, терористичних ударів по цивільному сектору нашої держави та активізації наступальних дій на фронті. Саме це буде однією з основних цілей другого етапу мобілізації в РФ, який передбачається після парламентських виборів в країні.
А у зимовий період Росія намагатиметься вивести з ладу енергетичну інфраструктуру України. Втім, Росія може таки погодитися укласти економічне перемир’я з Україною. Примусити її до такого можуть як тиск з боку США, так і, зокрема, наявність балістичних ракет у України, здатних досягати Москву. Це поставить під загрозу енергетику Росії та енергозабезпечення її столиці, що особливо чутливе для Кремля. Його ж не хвилює, що відбувається на всій території країни, а от заворушення серед жителів Москви через відсутність електроенергії та тепла стануть реальною небезпекою для режиму Путіна. Економічні вигоди від співробітництва зі США можуть підштовхнути Путіна і до реальних переговорів з Україною. Тим паче, що Білий Дім обмежив таку можливість чітко визначеними часовими рамками до проміжних виборів у Конгрес США, даючи змогу зрозуміти, що якщо до того часу росіяни не погодиться на мир, то вони йому не будуть більше потрібними.
Разом з тим, дійсно відчутно вплинути на позицію Путіна як диктатора Росії, який визначає її політику, можуть лише два чинники:
перший — критичне загострення економічної кризи в країні внаслідок чого вона втратить можливість продовжувати бойові дії. За різними оцінками, це може відбутися, як мінімум, до кінця 2026 року і як, максимум, у 2028 році. Визначальну роль тут знову ж таки можуть відіграти удари України по російській нафтопереробній промисловості;
другий — прорив Сил оборони на фронті, що радикально змінить ситуацію. Тоді Росія також буде змушена погодитись з зупинкою бойових дій по лінії фронту для того, щоб не втратити все. Зараз умови для цього складаються в районі м. Лиман у Донецькій області на північний схід від Слов’янська. Будемо спостерігати за розвитком подій.
Отже, посилений тиск Америки змусив Росію погодитись на відновлення мирних переговорів з Україною. Разом з тим, підґрунтя для цього створило критичне загострення економічної ситуації в Росії за відсутності у неї відчутних успіхів на фронті. Однак, як і раніше, РФ буде затягувати переговорний процес аби мати змогу досягти своїх цілей стосовно України, принаймні, в питанні щодо захоплення всієї території Донбасу. Водночас у такий спосіб Росія намагатиметься уникнути нових санкцій. Тому вона активізує атаки на фронті та терористичні удари по цивільному сектору України. А у зимовий період намагатиметься знищити енергетичну систему нашої держави. Проте, якщо Україна матиме власну балістичну зброю, здатну досягти Москви та уразити її енергетичну систему, то це може змусити керівництво РФ погодитися на перемир’я у такій сфері.
Разом з тим, справжній мир настане тільки тоді, коли Росія втратить можливість продовжувати війну внаслідок зруйнованої економіки, або через масштабний прорив українських Сил оборони на фронті, що змусить ворога припинити бойові дії з тим, щоб не зазнати відчутних втрат. Розвиток подій свідчить про наближення такої ситуації. Росія поступово здає свої позиції і крок за кроком йде на поступки. Тому Україна разом зі своїми західними партнерами Росію здолають.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Фото Getty Images
